1. Великий тлумачний словник сучасної мови

забитий

заби́тий

-а, -е.

1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до забити 1-6).

Забите місце мед. — закрите механічне пошкодження тканин або органів без видимого порушення їхньої анатомічної цілісності; супроводжуються крововиливами, некрозом, розміжченням, асептичним запальним процесом; клінічними симптомами є біль, припухлість, синець та порушення функції.

|| забито, безос. присудк. сл.

|| у знач. ім. забитий, -того, ч.; забита, -тої, ж. Той (та), кого убили.

2》 прикм. Доведений до отупіння гнобленням, жорстоким ставленням; затурканий.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. забитий — (ворог): запеклий, завзятий [XII] Словник з творів Івана Франка
  2. забитий — заби́тий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  3. забитий — див. заморочений Словник синонімів Вусика
  4. забитий — (у землю) вбитий; (на війні) убитий; (брудом) захаращений; (хто) затурканий, загнаний, задурений, заштовханий, стуманілий, г. загулюканий. Словник синонімів Караванського
  5. забитий — за́би́тий вбитий (ср, ст) ◊ спа́ти як заби́тий → спати Лексикон львівський: поважно і на жарт
  6. забитий — А, -е. 1. Заляканий, сором'язливий, непоказний, пригнічений (про людину). 2. Зневажений, забутий. А Євка тепер знала, що таке зіпсоване (здеградоване, спаплюжене, похєрене, забите, закинуте) мистецтво (І. Карпа). Словник сучасного українського сленгу
  7. забитий — як (мов, не́наче і т. ін.) уби́тий (заби́тий). 1. зі сл. спа́ти. Міцно. Бурлаки покотом полягали на соломі й спали як убиті (І. Нечуй-Левицький); Повернувшись додому, Миня виліз на піч і заснув як убитий (В. Канівець); Піддубний виспався. Фразеологічний словник української мови
  8. забитий — ЗАБИ́ТИЙ у знач. прикм. (доведений до отупіння, до втрати віри у свої сили), ЗАМОРО́ЧЕНИЙ, ОТУПІ́ЛИЙ, СЛІПИ́Й підсил., ЗАТУ́РКАНИЙ розм.; ЗА́ГНАНИЙ, ЗАЛЯ́КАНИЙ (який став боязким, несміливим через постійний страх перед ким-, чим-небудь). Словник синонімів української мови
  9. забитий — ЗАБИ́ТИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до заби́ти 1-6. Ліс схожий на масу колон, забитих в землю по крутій горі (Н.-Лев., II, 1956, 415); Двері його [палацу] були наглухо забиті (Мирний, IV, 1955, 16); Весь майдан уже був забитий народом (Головко, II... Словник української мови в 11 томах