забруднення
забру́днення
-я, с.
1》 Дія за знач. забруднити 1).
2》 Насичення природного об'єкта (атмосфери, води, земель і т. ін.) речовинами, що порушують його природний стан.
Глобальне забруднення — забруднення, що виявляється в будь-якій точці земної кулі незалежно від розташування його джерел.
Забруднення атмосфери — зміна вмісту атмосфери в результаті наявності в ній домішок, що спричиняє загрозу здоров'ю людей, нанесення шкоди живим ресурсам, екосистемам та матеріальним цінностям.
Забруднення вод — надходження до водного об'єкта фізичних, хімічних, біологічних речовин чи енергії, що спричиняє погіршення якості води.
Забруднення довкілля — виникнення у довкіллі нових, незвичайних для нього біологічних, хімічних чи фізичних агентів або їх різке збільшення.
Радіоактивне забруднення — радіоактивні речовини, які знаходяться на поверхнях різних об'єктів у кількостях, що перевищують установлені чинні норми.
3》 мн. Речовини, поява яких порушує природний стан природного об'єкта.
Значення в інших словниках
- забруднення — забру́днення іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- забруднення — Занесення в середовище існування організмів нових, не характерних для нього фізичних, хімічних, або біологічних агентів вище допустимої норми, що призводить до порушення екологічної рівноваги в цьому середовищі і загибелі деяких, або всіх організмів. Словник термінів з агрофітоценології
- забруднення — [забруднеин':а] -н':а Орфоепічний словник української мови
- забруднення — ЗАБРУ́ДНЕННЯ, я, с. Дія за знач. забрудни́ти 1. При забрудненні скла димом та сажею для промивання вживається содово-милонафтова емульсія (Овоч. закр. і відкр. Словник української мови в 11 томах