завалювати
зава́лювати
-юю, -юєш, недок., завалити, -алю, -алиш, док., перех.
1》 Кидаючи, засипати, покривати кого-, що-небудь чимсь.
|| Засипати, покривати собою що-небудь.
|| Заповнювати що-небудь, закидаючи, засипаючи чимсь.
|| спец. Засипати шихтою, вугіллям і т. ін. (домну, піч і т. ін.).
|| Накидаючи чого-небудь у великій кількості або обвалюючи щось, перекривати, загороджувати, робити що-небудь непрохідним.
|| безос. Обвалюючись, робити що-небудь непрохідним.
|| Засипати кого-небудь за обвалу.
|| безос.
2》 Накладаючи що-небудь у великій кількості, заповнювати якусь ділянку, територію, приміщення і т. ін.
|| Забезпечувати чим-небудь у великій кількості (довозячи, виробляючи і т. ін.).
|| перен., перев. у сполуч. зі сл. робота. Примушувати багато працювати або давати багато завдань, доручень.
3》 Обвалюючи або розламуючи, руйнувати що-небудь.
4》 перен., розм. Не впоравшись із дорученням, роботою, ставлячись несерйозно до своїх обов'язків, занедбувати що-небудь, доводити до кепського стану.
|| Доводити до невдачі, провалу кого-небудь (перев. на екзаменах).
Значення в інших словниках
- завалювати — (кидаючи, покривати) закидати, загортати, (сміттям, мотлохом) захаращувати. Словник синонімів Полюги
- завалювати — зава́лювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- завалювати — див. валяти Словник синонімів Вусика
- завалювати — Юю, -юєш, док., завалити, -лю, -лиш, док. Убивати. Запхав в рушницю в два стволи тугого жакана / Ведмедя думав зав шить чи, може, кабана («ТНМК»). Вони вовтузяться з тілом того дебелого грінго з центру, якого випадково завалили за те, що обізвав нас «бакланами» (А. Дністровий). Словник сучасного українського сленгу
- завалювати — ЗАВА́ЛЮВАТИ (кидаючи, засипати, покривати кого-, що-небудь чимсь), ЗАКИДА́ТИ, ЗАГОРТА́ТИ, ПРИВА́ЛЮВАТИ, ПРИГОРТА́ТИ, ЗАХАРА́ЩУВАТИ (сміттям, мотлохом); ЗАГРОМА́ДЖУВАТИ розм. (чимось великим, громіздким); ЗАСИПА́ТИ, ЗАБИВА́ТИ (снігом шлях і т. ін). — Док. Словник синонімів української мови
- завалювати — ЗАВА́ЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАВАЛИ́ТИ, алю́, а́лиш, док., перех. 1. Кидаючи, засипати, покривати кого-, що-небудь чимсь. Небагато набирають [легіні] сіна, шпарко кидають вилами, завалюють Анничку там, на вершку. Але дівча, як змійка, вивинеться.. Словник української мови в 11 томах
- завалювати — Завалювати, -люю, -єш сов. в. завалити, -лю́, -лиш, гл. 1) Заваливать, завалить. Сніг завалить по степу усі шляхи, ні вийти, ні виїхати. Греб. 404. 2) Обрушивать, обрушить. Прийшла додому, піч завалила. н. п. 3) Переносно — закатывать, закатить. Словник української мови Грінченка