1. Великий тлумачний словник сучасної мови

загриміти

загримі́ти

-млю, -миш; мн. загримлять; док.

1》 без додатка і чим. Почати гриміти, гуркотіти.

|| Голосно, гучно залунати (про звуки).

|| безос.

|| Гучно, голосно заграти, заспівати.

2》 перен., розм. Заговорити голосно, збуджено, роздратовано.

3》 без додатка й у що. Почати сильно стукати; загрюкати.

|| рідко. Гучно закалатати, забитися (про серце).

4》 розм. З шумом, гуркотом побігти, поїхати, опуститися і т. ін.

5》 тільки 3 ос., перен. Сягнути, поширитися далеко.

6》 розм. Позбутися свого становища внаслідок несприятливих обставин.

7》 розм., куди. Потрапити куди-небудь, виявитися, опинитися де-небудь усупереч своєму бажанню.

8》 розм. Бути викритим у чому-небудь, попастися.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. загриміти — загримі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. загриміти — див. падати Словник синонімів Вусика
  3. загриміти — [загрием’ітие] -мл'у, -миш, -миемо, -миете; нак. -ми, -м'іт' Орфоепічний словник української мови
  4. загриміти — (-млю, -миш) док; крим. 1. Бути заарештованим. БСРЖ, 194; СЖЗ, 42; ЯБМ, 1, 341. 2. Бути засудженим, отримати строк покарання. Як у 17-річному віці "загримів" за крадіжки, так пішло й поїхало (СМ, 16.01.1998). БСРЖ, 194; ЯБМ, 1, 341. Словник жарґонної лексики української мови
  5. загриміти — Загримі́ти, -млю́, -ми́ш, -мля́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. загриміти — ЗАГРИМІ́ТИ, млю́, ми́ш; мн. загримля́ть; док. 1. без додатка і чим. Почати гриміти, гуркотіти. Ляснули двері чулана, загримів залізний засов (Вас., II, 1959, 18); Дві гармати озвалися недалеко відразу. Через хвилину загриміли й інші (Мак., Вибр. Словник української мови в 11 томах