1. Великий тлумачний словник сучасної мови

задувати

задува́ти

I і задимати, -аю, -аєш, недок., задути, задую, задуєш і задму, задмеш; мин. ч. задув, -ла, -ло; док.

1》 неперех. Починати дути, віяти, повівати звідки-небудь (про вітер).

2》 тільки недок., неперех. Дути, віяти, проникаючи, потрапляючи куди-небудь; завівати.

3》 тільки задувати, задути, перех., безос. Подувом вітру наносити, накидати що-небудь.

4》 перех. Гасити вогонь, світло, дуючи на них.

5》 тільки док., неперех., розм. Те саме, що затрубити.

II -аю, -аєш, недок., задути, -ую, -уєш, док., перех., тех.

Пускати в дію (домну).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. задувати — задува́ти 1 дієслово недоконаного виду починати дути; гасити задува́ти 2 дієслово недоконаного виду пускати в дію — про домну Орфографічний словник української мови
  2. задувати — ВІ́ЯТИ (про повітря — рухатися), ПОВІВА́ТИ, ДУ́ТИ, ПОДУВА́ТИ, ПОДИХА́ТИ, ПОДИ́ХУВАТИ, ДИ́ХАТИ, ПРОВІВА́ТИ, ПРОВІ́ЮВАТИ, ПРОДУВА́ТИ, ПРОДИМА́ТИ, ДМУ́ХАТИ, ЗАВІВА́ТИ, ЗАДУВА́ТИ, ЗАДИМА́ТИ, ТЯГТИ́, ТЯГНУ́ТИ, ПОТЯГА́ТИ (ПОТЯ́ГУВАТИ), ВІ́ЯТИСЯ рідше... Словник синонімів української мови
  3. задувати — ЗАДУВА́ТИ¹ і ЗАДИМА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАДУ́ТИ, заду́ю, заду́єш і задму́, задме́ш; мин. ч. заду́в, ла, ло; док. 1. неперех. Починати дути, віяти, повівати звідки-небудь (про вітер). Коли задимав [вітер] зі сходу, вода в Неві сіріла (Ільч. Словник української мови в 11 томах
  4. задувати — Задува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. задути, -дму, ме́ш, гл. Задувать, задуть. На ніч стануть світло задувати. Макс. (1834), 158. Словник української мови Грінченка