законодавчий
законода́вчий
-а, -е.
1》 Який встановлює, видає закони (у 1 знач.).
Законодавча влада — форма влади, що полягає у встановленні, виданні законів.
2》 Стос. до законодавства.
Законодавче зібрання — назва представницьких органів, парламентів у ряді країн.
Законодавчі органи — вищі органи державної влади, що мають право та уповноважені приймати закони.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- законодавчий — законода́вчий прикметник Орфографічний словник української мови
- законодавчий — [законодаўчией] м. (на) -чому/ -ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
- законодавчий — Законода́вчий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- законодавчий — ЗАКОНО́ДАВЧИЙ, а, е. 1. Який встановлює, видає закони (у 1 знач.). Верховна Рада Союзної Республіки є єдиним законодавчим органом республіки (Конст. СРСР, 1945, 11). Законода́вча вла́да — форма влади, що полягає у встановленні, виданні законів. Словник української мови в 11 томах