законодавчий
ЗАКОНО́ДАВЧИЙ, а, е.
1. Який встановлює, видає закони (у 1 знач.).
Верховна Рада Союзної Республіки є єдиним законодавчим органом республіки (Конст. СРСР, 1945, 11).
Законода́вча вла́да — форма влади, що полягає у встановленні, виданні законів.
На сільському сході повстанці обрали революційний комітет, якому доручили всю законодавчу і виконавчу владу (Кучер, Дорога.., 1958, 4).
2. Стос. до законодавства.
Розширюється участь громадських організацій у законодавчій діяльності Радянської держави (Ком. Укр., 2, 1962, 16).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- законодавчий — законода́вчий прикметник Орфографічний словник української мови
- законодавчий — [законодаўчией] м. (на) -чому/ -ч'ім, мн. -ч'і Орфоепічний словник української мови
- законодавчий — -а, -е. 1》 Який встановлює, видає закони (у 1 знач.). Законодавча влада — форма влади, що полягає у встановленні, виданні законів. 2》 Стос. до законодавства. Законодавче зібрання — назва представницьких органів, парламентів у ряді країн. Великий тлумачний словник сучасної мови
- законодавчий — Законода́вчий, -ча, -че Правописний словник Голоскевича (1929 р.)