1. Словник української мови в 11 томах

законодавство

ЗАКОНОДА́ВСТВО, а, с.

1. Встановлення, видання законів (у 1 знач.).

Всі заходи партії і уряду по розширенню прав союзних республік як в галузі економічного і культурного будівництва, так і в галузі законодавства знаходять гаряче і одностайне схвалення всього радянського народу (Рад. Укр., 3І.VІІІ 1957, 1).

2. Сукупність усіх законів (у 1 знач.), що діють в якій-небудь державі.

Надзвичайне законодавство [у ФРН] дає монополіям необмежену диктаторську владу в країні і особливо щодо робітничого класу і його масових організацій — профспілок (Рад. Укр., 20.VII 1967, 3);

// Сукупність законів, що належать до окремої ділянки права.

Успіхи соціалістичного будівництва в нашій країні дають змогу рік у рік збільшувати і вдосконалювати пенсійне законодавство (Ком. Укр., 1, 1968, 19);

— Я працюю у відповідності з трудовим законодавством (Гончар, Тронка, 1963, 114).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. законодавство — законода́вство іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. законодавство — Сукупність діючих законів держави в цілому або в якій-небудь галузі права (цивільне З., трудове З. та ін.). англ. legislation; нім. Gesetzgebung f=; угор. törvényhozás; рос. законодательство. Словник із соціальної роботи
  3. законодавство — -а, с. 1》 Встановлення, видання законів (у 1 знач.). 2》 Сукупність усіх законів (у 1 знач.), що діють у якій-небудь державі. || Сукупність законів, що належать до окремої ділянки права. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. законодавство — (англ. legislation) 1. діяльність уповноважених органів державної влади з видання законів. 2. сукупність усіх правових норм, що діють у даній державі або регулюють окремі сторони суспільних відносин. Економічний словник
  5. законодавство — Законода́вство, -ва, -ву Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. законодавство — рос. законодательство 1. Основний вид діяльності законодавчих органів, який полягає у розробці та прийнятті державних законів. 2. Сукупність чинних у країні законів, що регулюють суспільні, економічні, громадянські відносини (цивільне 3., господарське 3., кримінальне 3. тощо). Eкономічна енциклопедія