закувікати

закуві́кати

-ає, док.

Почати кувікати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закувікати — закуві́кати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. закувікати — ЗАКУВІ́КАТИ, ає, док. Почати кувікати. От і свині закувікали по чистих свинарниках (Ю. Янов., II, 1954, 166); *Образно. — Ат, верз [піп] щось таке, що й купи не держиться; ще й на кінці закувікав! — говорив титар (Н.-Лев., III, 1956, 62). Словник української мови в 11 томах
  3. закувікати — Закувікати, -каю, -єш гл. 1) О свиньѣ: закричать, завизжать. Сів (вовк) на свиню, прибіга в село; вона як закувіка — аж вовк перелякавсь. Рудч. Ск. І. 3. 2) О совѣ: закричать. На чиї хижі кувік (сова) заковіче, того до гробу кліче. Вх. Уг. 248. Словник української мови Грінченка