1. Великий тлумачний словник сучасної мови

закурити

закури́ти

I див. закурювати.

II -ить і закуріти, закурить і рідко закуріє, док.

1》 Почати диміти, виділяти дим чи ароматичну речовину; задиміти.

2》 Огорнутися здійнятою курявою, здійнятим із землі снігом і т. ін., запилити.

3》 тільки закуріти. Вкритися кіптявою; закоптитися.

4》 Почати віяти, мести, здіймаючи сніг, куряву і т. ін. (про вітер, заметіль і т. ін.).

|| безос.

5》 Здійматися в повітря, стелитися, витися над землею (про дим, куряву, сніг і т. ін.).

|| безос.

6》 перен. Швидко піти, поїхати і т. ін., здіймаючи на своєму шляху куряву.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. закурити — закури́ти 1 дієслово доконаного виду запилити; закоптити; запалити закури́ти 2 дієслово доконаного виду почати диміти, пилити тощо Орфографічний словник української мови
  2. закурити — ЗАПА́ЛЮВАТИ (викликати горіння чого-небудь), ПІДПА́ЛЮВАТИ, РОЗПА́ЛЮВАТИ, РОЗГНІ́ЧУВАТИ, РОЗГНІТА́ТИ (вогонь, багаття і т. ін.); ЗАТО́ПЛЮВАТИ, ЗАТОПЛЯ́ТИ рідше, РОЗТО́ПЛЮВАТИ, РОЗТОПЛЯ́ТИ рідше (плиту, піч і т. ін.); ЗАКУ́РЮВАТИ, ЗАСМА́ЛЮВАТИ розм. Словник синонімів української мови
  3. закурити — Закури́ти, -курю́, -ку́риш, -ку́рять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. закурити — ЗАКУРИ́ТИ¹ див. заку́рювати. ЗАКУРИ́ТИ², и́ть і ЗАКУРІ́ТИ, закури́ть і рідко. закурі́є, док. 1. Почати диміти, виділяти дим або ароматичну речовину; задиміти. Словник української мови в 11 томах
  5. закурити — Закурити, -ся см. закурювати, -ся. Словник української мови Грінченка