запинати

запина́ти

-аю, -аєш, недок., запнути і розм. зап'ясти, -пну, -пнеш, док., перех.

1》 Закривати, завішуючи або покриваючи що-небудь чимсь.

|| Накривати, зав'язувати голову (перев. хусткою).

2》 Огортати, покривати собою.

3》 Загортати поли одягу.

|| Застібати (на ґудзики і т. ін.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

запинати — запина́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
запинати — (вікно) завішувати; (завісу) зашморгувати; (хустку) зав'язувати, запинатися чим; (димом) ОГОРТАТИ; (поли) загортати; (на ґудзики) застібати. Словник синонімів Караванського
запинати — див. обгортати Словник синонімів Вусика
запинати — запина́ти защіпати, застібати (ст): Натягала свою щоденну обтислу мальованку, запинаючи дрібні дерев'яні ґудзички на малих, якби дівочих, грудях (Марська) Лексикон львівський: поважно і на жарт
запинати — Запина́ти, -на́ю, -на́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
запинати — ЗАПИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАПНУ́ТИ і розм. ЗАП’Я́СТИ, пну́, пне́ш, док., перех. 1. Закривати, завішуючи або покриваючи що-небудь чимсь. Приходить вона [зима] в село страшною хуртовиною.. Люди аж перелякалися. Словник української мови в 11 томах
запинати — Запина́ти, -на́ю, -єш сов. в. запнути и зап'я́сти́, -пну, -неш, гл. Завѣшивать, завѣсить, накрывать, закрыть. Запинає вікно хусткою. Пішла пані така зап'ята, що й очей не видно. Лебед. у. Очі мої козацькі молодецькі червоною китайкою запніте. АД. І. 178. Словник української мови Грінченка