1. Великий тлумачний словник сучасної мови

заскиглити

заски́глити

-лю, -лиш, док.

1》 Почати скиглити; завищати (про собак і т. ін.).

|| Почати жалібно що-небудь казати, надокучливо скаржитися (про людей).

|| Почати скиглити, видавати звуки, що нагадують жалібний плач (про птахів).

|| Почати вити (про вітер і т. ін.).

2》 перен. Почати видавати одноманітні високі та різкі звуки (про які-небудь предмети).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заскиглити — заски́глити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заскиглити — Заски́глити, -ки́глю, -глиш, -глять Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. заскиглити — ЗАСКИ́ГЛИТИ, лю, лиш, док. 1. Почати скиглити; завищати (про собак і т. ін.). — А що — вовк добре заскиглив? — шепнув дідок на вухо Йванові і засміявся (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  4. заскиглити — Заскиглити, -глю, -лиш гл. Жалобно застонать, завыть, завизжать, залаять. Одна гонча заскиглила і стала дряпать лапами і скребти землю. Стор. МПр. 112. Аж гульк! із-за байраку татарва! як заскиглять, мов собаки. Словник української мови Грінченка