1. Великий тлумачний словник сучасної мови

застановляти

застановля́ти

I -яю, -яєш, недок., застановити, -новлю, -новиш; мн. застановлять; док., перех.

1》 розм.Ставлячи у великій кількості, заповнювати, захаращувати що-небудь чимсь.

2》 розм. Загороджувати, закривати.

3》 діал. Ставити.

II -яю, -яєш, недок., застановити, -новлю, -новиш; мн. застановлять; док., перех., розм.

Те саме, що заставляти II.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. застановляти — застановля́ти 1 дієслово недоконаного виду захаращувати застановля́ти 2 дієслово недоконаного виду віддавати в заставу розм. Орфографічний словник української мови
  2. застановляти — I. ЗАСТАВЛЯ́ТИ (віддавати у заставу кредиторові), ЗАКЛАДА́ТИ, ЗАСТАНОВЛЯ́ТИ розм., ОБТЯ́ЖУВАТИ діал. — Док.: заста́вити, закла́сти, застанови́ти. Змотався (Брагов), доти заставляв та перезаставляв свій маєток; поки довгу стало чи не більше, ніж маєтку!... Словник синонімів української мови
  3. застановляти — ЗАСТАНОВЛЯ́ТИ¹, я́ю, я́єш, недок., ЗАСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. застано́влять; док., перех. 1. розм. Ставлячи у великій кількості, заповнювати, захаращувати що-небудь чимсь. Возами Застановлять і бір, і шлях, І греблю.. над берегами (Щог. Словник української мови в 11 томах
  4. застановляти — Застановля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. застанови́ти, -влю́, -виш, гл. 1) Закладывать, заложить. Запаску свою до жидівки однесла, застановила. Г. Барв. 277. А третій пив і не платив та коня, зброю застановив. Чуб. V. 672. 2) Заставлять, заставить, загромоздить. Словник української мови Грінченка