затишшя
зати́шшя
-я, с.
1》 Припинення вітру; безвітря.
|| Тимчасове припинення шуму.
2》 перен. Припинення на деякий час яких-небудь дій, послаблення розвитку, поширення чогось.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- затишшя — зати́шшя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- затишшя — див. безвітря; затишок; тиша Словник синонімів Вусика
- затишшя — БЕЗВІ́ТРЯ (безвітряна погода); ЗАТИ́ШШЯ (припинення вітру, тимчасове встановлення тихої погоди); ШТИЛЬ (відсутність вітру над водяним простором, рідше — в природі взагалі). Туман Непрядви стелеться в безвітрі, Глухий, беззвучний, як болотний мох (М. Словник синонімів української мови
- затишшя — ЗАТИ́ШШЯ, я, с. 1. Припинення вітру; безвітря. В природі відчувається прозоре, кришталеве затишшя перед першими осінніми бурями (Донч., VI, 1957, 361); Настає затишшя перед грозою (Гур., Новели, 1951, 178); // Тимчасове припинення шуму. Словник української мови в 11 томах