затишшя
ЗАТИ́ШШЯ, я, с.
1. Припинення вітру; безвітря.
В природі відчувається прозоре, кришталеве затишшя перед першими осінніми бурями (Донч., VI, 1957, 361);
Настає затишшя перед грозою (Гур., Новели, 1951, 178);
// Тимчасове припинення шуму.
Після короткого затишшя збори знову спалахнули дужим гомоном і гуком (Кучер, Трудна любов, 1960, 487).
2. перен. Припинення на деякий час яких-небудь дій, послаблення розвитку, поширення чогось.
Затишшя на фронті… Дрімають окопи… (Нех., Хто сіє вітер, 1959, 200);
Після великої епідемії азіатського грипу в 1957 році настало деяке затишшя (Наука.., 3, 1959, 32).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- затишшя — зати́шшя іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- затишшя — див. безвітря; затишок; тиша Словник синонімів Вусика
- затишшя — -я, с. 1》 Припинення вітру; безвітря. || Тимчасове припинення шуму. 2》 перен. Припинення на деякий час яких-небудь дій, послаблення розвитку, поширення чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
- затишшя — БЕЗВІ́ТРЯ (безвітряна погода); ЗАТИ́ШШЯ (припинення вітру, тимчасове встановлення тихої погоди); ШТИЛЬ (відсутність вітру над водяним простором, рідше — в природі взагалі). Туман Непрядви стелеться в безвітрі, Глухий, беззвучний, як болотний мох (М. Словник синонімів української мови