1. Словник української мови в 11 томах

затишок

ЗА́ТИ́ШОК, шку, ч.

1. Тихе місце, захищене від вітру, течії і т. ін.

Коли надворі вітер виє, ..у хаті, у теплому затишку, іде тепла розмова… (Мирний, І, 1954, 339);

Вони пристали до понтона, знайшли затишок, де не вирувала вода (Ю. Янов., II, 1954, 92);

Навальний вітер рве полу накидки, — Ні затишку, ні проблиску ніде (Бажан, Роки, 1957, 285);

// Малопомітне, приховане місце; схованка.

Тихо навкруги, мертво.. Лиш де-не-де прокинеться пташка, непевним голосом обізветься зі свого затишку (Коцюб., І, 1955, 148).

2. Відсутність звуків, шумів, руху, метушні; тиша.

Шумів столітній ліс, ..за його гуком нічого не чутно було навкруги, тілько й затишок — коло пасіки (Мирний, І, 1954, 281);

[Мартіан:] Се ж тільки ідоляни уважають, що свято в тім, щоб оргії прилюдні справляти з галасом, а християни і в затишку шанують боже свято (Л. Укр., III, 1952, 279);

Юхим лежав і міркував, потомлений ходою та турботами, впивався прохолодними пестощами передвечірнього затишку (Ле, Ю. Кудря, 1956, 15).

3. Наявні де-небудь спокій, порядок, зручність.

Навмання забрели [моряки] в двір і тепер стояли, зачаровані затишком цієї садиби (Кучер, Чорноморці, 1956, 75);

Дерев’яний будинок.. манив домашнім затишком, обіцяв прохолоду і спокій кімнат (Загреб., Європа 45, 1959, 80).

4. перен. Про стан душевного спокою, тихої втіхи.

Кузьма Кузьмич відчував такий затишок, який приходив до нього тільки відразу після великого радісного збудження (Донч., Шахта.., 1949, 156);

*Образно. Ні, не затишок сірий, не спокій, Не дзеркальна нудна благодать — Нам ще ставить міцніш свої кроки, Нам довіку в житті поспішать (Гірник, Сонце.., 1958, 147).

5. рідко. Те саме, що зати́шшя.

Артилеристи їздили купатися позмінно в Одесу до лазні, ..коли на фронті випадав сякий-такий затишок (Кучер, Чорноморці, 1956, 122).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Затишок — За́тишок іменник жіночого роду, істота населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. затишок — Тихе місце, захистя, захисток, (з тінню) затінок; П. безшелесність, тиша, безгоміння, безвітря; (на війні) перерва, передих, сов. затишшя. Словник синонімів Караванського
  3. затишок — I безвітриця, безвітря, безгоміння, затишок, затишшя, тиховина, тиховиння Фразеологічні синоніми: тихатиховина II див. безвітря; затишок Словник синонімів Вусика
  4. затишок — -шку, ч. 1》 Тихе місце, захищене від вітру, течії і т. ін. || Малопомітне, приховане місце; схованка. 2》 Відсутність звуків, шумів, руху, метушні; тиша. 3》 Наявні де-небудь спокій, порядок, зручність. 4》 перен. Про стан душевного спокою, тихої втіхи. 5》 рідко. Те саме, що затишшя. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. затишок — ВИГО́ДА (те, що полегшує життя, побут; сприятливі умови), ЗРУ́ЧНІСТЬ, ДОГО́ДА заст., ПРИДО́БА заст.; ЗА́ТИ́ШОК (сприятливі побутові умови); КОМФОРТА́БЕЛЬНІСТЬ, КОМФО́РТ (сукупність найзручніших перев. побутових умов). Словник синонімів української мови
  6. затишок — За́тишок, -ку, в за́тишку; -тишки, -шків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. затишок — Зати́шок, -шку м. 1) Мѣсто, закрытое отъ вѣтра. Затишком ішли, то воно не так холодно. Лебед. у. 2) Уютное, укромное мѣстечко. Піймав собі мишку да ззів у затишку. Макс. 105. Словник української мови Грінченка