1. Великий тлумачний словник сучасної мови

зацвірінькати

зацвірі́нькати

-аю, -аєш і зацвірінчати, -чу, -чиш, док.

Почати цвірінькати, цвірінчати; защебетати (про птахів).

|| перен., розм. Почати швидко і дзвінко говорити (зазвичай про дітей).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зацвірінькати — зацвірі́нькати дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зацвірінькати — Зацвірі́нькати, -каю, -каєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  3. зацвірінькати — ЗАЦВІРІ́НЬКАТИ, аю, аєш і ЗАЦВІРІНЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. Почати цвірінькати, цвірінчати; защебетати (про птахів). На високому дубі зацвірінькала якась пташка (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  4. зацвірінькати — Зацвірінькати, -каю, -єш гл. Зачирикать. Горобці прилетять, зацвірінькають. МВ. ІІ. 193. Словник української мови Грінченка