1. Великий тлумачний словник сучасної мови

заціплювати

заці́плювати

-юю, -юєш, недок., заціпити, -плю, -пиш; мн. заціплять; док.

1》 перех.Щільно стуляти (зуби, уста і т. ін.). Заціпити рота.

2》 неперех. і рідко перех., безос., кому і рідко кого, також з інфін. Відбирати здатність говорити.

Бодай тобі заціпило лайл. — уживається як побажання втратити здатність говорити.

3》 перех. Тримаючи що-небудь (у руці, в зубах), стискувати.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заціплювати — заці́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заціплювати — СТИСКА́ТИ (щільно з'єднувати що-небудь, зводити докупи), СТИ́СКУВАТИ, ЗАТИСКА́ТИ, ЗАТИ́СКУВАТИ, СТУЛЯ́ТИ, ЗЦІ́ПЛЮВАТИ, ЗАЦІ́ПЛЮВАТИ, СТИНА́ТИ (зуби, губи). — Док.: сти́снути, зати́снути, стули́ти, зці́пити, стя́ти, зітну́ти. Словник синонімів української мови
  3. заціплювати — Заці́плювати, -плюю, -плюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. заціплювати — ЗАЦІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАЦІ́ПИТИ, плю, пиш; мн. заці́плять; док. 1. перех. Щільно стуляти (зуби, уста і т. ін.). Аж тут Шершінь як не шпигне Лиса в саме болюче місце! — Ой лишенько! — скрикнув Лис і знизив хвіст наполовину.. Словник української мови в 11 томах