заціплювати
СТИСКА́ТИ (щільно з'єднувати що-небудь, зводити докупи), СТИ́СКУВАТИ, ЗАТИСКА́ТИ, ЗАТИ́СКУВАТИ, СТУЛЯ́ТИ, ЗЦІ́ПЛЮВАТИ, ЗАЦІ́ПЛЮВАТИ, СТИНА́ТИ (зуби, губи). — Док.: сти́снути, зати́снути, стули́ти, зці́пити, стя́ти, зітну́ти. Раптово встає (Любов), стискає руки, подається на авансцену (Леся Українка); Тіло боліло, як попечене... Він стискував зуби (Панас Мирний); Катерина ображено затисла тонкі злі губи (Ю. Збанацький); Не раз і не два Ясь до півночі не стуляв очей (І. Нечуй-Левицький); Він міцно зціплював кулачки, загрозливо показував їх Миті (Г. Епік); — Терпи, козаче, терпи, — ласкаво примовить (Надія), помітивши, як ти аж зуби стинаєш від болю (О. Гончар).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заціплювати — заці́плювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- заціплювати — -юю, -юєш, недок., заціпити, -плю, -пиш; мн. заціплять; док. 1》 перех.Щільно стуляти (зуби, уста і т. ін.). Заціпити рота. 2》 неперех. і рідко перех., безос., кому і рідко кого, також з інфін. Відбирати здатність говорити. Бодай тобі заціпило лайл. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заціплювати — Заці́плювати, -плюю, -плюєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- заціплювати — ЗАЦІ́ПЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗАЦІ́ПИТИ, плю, пиш; мн. заці́плять; док. 1. перех. Щільно стуляти (зуби, уста і т. ін.). Аж тут Шершінь як не шпигне Лиса в саме болюче місце! — Ой лишенько! — скрикнув Лис і знизив хвіст наполовину.. Словник української мови в 11 томах