заява

зая́ва

-и, ж.

1》 Чиє-небудь повідомлення, звернення до кого-небудь із викладом якихось відомостей, положень, думок.

2》 Письмове прохання, оформлене за певним зразком, що подається на ім'я офіційної особи або до установи чи організації.

Заява претензії — офіційна заява фізичної чи юридичної особи про порушення її прав, невиконання прийнятих зобов'язань, подана на ім'я сторони, яка допустила порушення, або до суду.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заява — зая́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. заява — заява (клопотання) звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ... Словник із соціальної роботи
  3. заява — Прохання, скарга, апеляція, клопотання, з. супліка, іст. прошеніє, (групова) петиція; (касаційна) скарга, касація; (урядова) дип. нота, меморандум. Словник синонімів Караванського
  4. заява — див. угода Словник синонімів Вусика
  5. заява — Проголос, оповістка, невідома, свідоцтво, див. меморандум Словник чужослів Павло Штепа
  6. заява — ЗАЯ́ВА (офіційне звернення до кого-небудь з викладом якихось відомостей, положень, думок; документ, у якому їх викладено); ДЕКЛАРА́ЦІЯ (перев. партійна, урядова), ХА́РТІЯ уроч. — Коли хто хоче зробити яку-небудь заяву.. Словник синонімів української мови
  7. заява — ЗАЯ́ВА, и, ж. 1. Чиє-небудь повідомлення, звернення до кого-небудь з викладом якихось відомостей, положень, думок. — Я не маю бажання спростовувати демагогічні заяви якогось студента! — вигукнув з місця адвокат Вовчинський (Кол., Терен.., 1959, 167). Словник української мови в 11 томах
  8. заява — рос. заявление 1. Письмове звернення громадян до керівництва установи-організації, підприємства) з метою виконання певних умов щодо особистих прав (напр., з проханням прийняти на роботу). Eкономічна енциклопедія
  9. заява — Зая́ва, -ви ж. Заявленіе. Словник української мови Грінченка