1. Великий тлумачний словник сучасної мови

заїжджий

заї́жджий

-а, -е.

Який заїхав, прибув звідкись, нетутешній.

|| у знач. ім. заїжджий, -жого, ч.; заїжджа, -жої, ж. Людина, що прибула звідкись, нетутешня.

Заїжджий двір — те саме, що заїзд1 1.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заїжджий — заї́жджий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. заїжджий — (гість) приїжджий; (люд) наїжджий; (хто) нетутешній, немісцевий. Словник синонімів Караванського
  3. заїжджий — НЕТУТЕ́ШНІЙ (який не народився, не живе або не жив раніше в цій місцевості), ЧУЖИ́Й, СТОРО́НСЬКИЙ розм.; ПРИ́ЙШЛИЙ, ЗА́ЙШЛИЙ, ЗАХО́ЖИЙ розм. (який прийшов, прибув у дану місцевість звідкись); ПРИЇ́ЖДЖИЙ, ЗАЇ́ЖДЖИЙ, НАЇ́ЖДЖИЙ розм. Словник синонімів української мови
  4. заїжджий — Заї́жджий, -жджа, -ждже Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. заїжджий — ЗАЇ́ЖДЖИЙ, а, е. Який заїхав, прибув звідкись, нетутешній. Стала [Горпина] порядку вчити.., як з заїжджими людьми обіходитися і як їм усе продавати (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
  6. заїжджий — Заїжджий, -а, -е Заѣзжій, пріѣзжій. Заїжджому росказувала бабуся про убогі вжитки. Ном. стр. 284, № 1509. Словник української мови Грінченка