1. Словник української мови в 11 томах

заїжджий

ЗАЇ́ЖДЖИЙ, а, е. Який заїхав, прибув звідкись, нетутешній.

Стала [Горпина] порядку вчити.., як з заїжджими людьми обіходитися і як їм усе продавати (Кв.-Осн., II, 1956, 256);

Вісімнадцятирічна дівчина на своєму весіллі підходить до заїжджого хлопця-щорсівця і каже: «Візьми мене з собою».. І йде за ним. Іде у вихор боротьби (Довж., III, 1960, 303);

// у знач. ім. заї́жджий, жого, ч.; заї́жджа, жої, ж. Людина, що прибула звідкись, нетутешня.

Зранку поперек молу кольоровою низкою тягся ряд говірливих тіток із поживною стравою для заїжджих (Панч, І, 1956, 63).

◊ Заї́жджий двір — те саме, що заї́зд¹ 1.

Візник вдарив по конях, і, поки пустилася злива, вони вже були під повіткою заїжджого двору (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 331).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заїжджий — заї́жджий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. заїжджий — (гість) приїжджий; (люд) наїжджий; (хто) нетутешній, немісцевий. Словник синонімів Караванського
  3. заїжджий — -а, -е. Який заїхав, прибув звідкись, нетутешній. || у знач. ім. заїжджий, -жого, ч.; заїжджа, -жої, ж. Людина, що прибула звідкись, нетутешня. Заїжджий двір — те саме, що заїзд1 1. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заїжджий — НЕТУТЕ́ШНІЙ (який не народився, не живе або не жив раніше в цій місцевості), ЧУЖИ́Й, СТОРО́НСЬКИЙ розм.; ПРИ́ЙШЛИЙ, ЗА́ЙШЛИЙ, ЗАХО́ЖИЙ розм. (який прийшов, прибув у дану місцевість звідкись); ПРИЇ́ЖДЖИЙ, ЗАЇ́ЖДЖИЙ, НАЇ́ЖДЖИЙ розм. Словник синонімів української мови
  5. заїжджий — Заї́жджий, -жджа, -ждже Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. заїжджий — Заїжджий, -а, -е Заѣзжій, пріѣзжій. Заїжджому росказувала бабуся про убогі вжитки. Ном. стр. 284, № 1509. Словник української мови Грінченка