1. Великий тлумачний словник сучасної мови

збаламучувати

збаламу́чувати

-ую, -уєш, рідко.

1》 Робити неспокійним, каламутити (воду і т. ін.).

2》 кого. Хвилювати кого-небудь, сіяти неспокій серед когось.

|| Підбурювати на якісь учинки; бунтувати.

3》 Залицятися, настирливо домагатися взаємності в коханні.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збаламучувати — збаламу́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. збаламучувати — див. БАЛАМУТИТИ; п-к -УЮЧИИ, що баламутить, здатний збаламутити, баламут, колотник, ок. баламутний. Словник синонімів Караванського
  3. збаламучувати — ЗБАЛАМУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗБАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, док., кого, що, розм. Те саме, що баламу́тити. Сплески сонячної активності розігрівають зовнішні шари атмосфери Землі... Словник української мови у 20 томах