1. Великий тлумачний словник сучасної мови

збілілий

збілі́лий

-а, -е.

Дієприкм. акт. мин. ч. до збіліти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збілілий — збілі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. збілілий — див. білий Словник синонімів Вусика
  3. збілілий — ЗБЛІ́ДЛИЙ прикм. (про обличчя, шкіру людини — який втратив природний колір, став блідим), ПОБЛІ́ДЛИЙ, ЗБІЛІ́ЛИЙ, ПОБІЛІ́ЛИЙ, ПОПОЛОТНІ́ЛИЙ, СПОЛОТНІ́ЛИЙ, ПОМЕРТВІ́ЛИЙ підсил. Марія вийшла на палубу і підставила вітру своє зблідле обличчя (В. Словник синонімів української мови
  4. збілілий — ЗБІЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до збілі́ти. Небо, збіліле від спеки, вже сивіє, мов попеліє (Л. Укр., І, 1951, 304); Ян хотів щось сказати, але не міг, і тільки беззвучно ворушились його збілілі губи та шукали чогось тремтячі руки (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  5. збілілий — Збілілий, -а, -е Побѣлѣвшій. А вона й не скричала, тілько зітхнула тихо й скотилася з лавки, як сиділа, з тими шитками у ручках збілілих. МВ. (О. 1862. І. 89). Обличчя збіліле. МВ. (О. 1862. І. 88). Словник української мови Грінченка