звуковик

звукови́к

-а, ч.

Спеціаліст, який обслуговує звукоуловлювач.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звуковик — звукови́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. звуковик — А, ч., муз. Звукорежисер. Вимутивши-таки в звуковиків виконання двох пісень і до не можу розгойдавши публіку, харків'яни в сказі залишили місто (Інтернет). Словник сучасного українського сленгу
  3. звуковик — ЗВУКОВИ́К, а́, ч. Спеціаліст, який обслуговує звукоуловлювач. Словник української мови в 11 томах