1. Великий тлумачний словник сучасної мови

звуковий

звукови́й

-а, -е.

1》 Який складається зі звуків, утворюється звучанням.

Звукова система муз. — висотна (інтервальна) організація музичних звуків на основі єдиного принципу.

2》 фіз. Прикм. до звук 2). Звукові хвилі.

3》 Який записує або відтворює звуки.

|| На якому записано звук.

4》 лінгв. Стос. до звука (у 4 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звуковий — звукови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. звуковий — [звуковий] м. (на) -вому/-коув'ім, мн. -коув'і Орфоепічний словник української мови
  3. звуковий — ЗВУКОВИ́Й (який складається із звуків, утворюється звучанням), ФОНІ́ЧНИЙ. Навіть не розуміючи слів, ми на основі звукової виразності інтонацій можемо досить вірно схопити настрій того, хто говорить (з підручника); Фонічне оформлення вірша. Словник синонімів української мови
  4. звуковий — Звукови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. звуковий — ЗВУКОВИ́Й, а́, е́. 1. Який складається із звуків, утворюється звучанням. Присів [Віталик] до приймача, поринув у звуковий хаос ефіру (Гончар, Тронка, 1963, 46); Урочисто грав духовий оркестр. Словник української мови в 11 томах