звуковий

звукови́й

[звуковий]

м. (на) -вому/-коув'ім, мн. -коув'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. звуковий — звукови́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. звуковий — -а, -е. 1》 Який складається зі звуків, утворюється звучанням. Звукова система муз. — висотна (інтервальна) організація музичних звуків на основі єдиного принципу. 2》 фіз. Прикм. до звук 2). Звукові хвилі. 3》 Який записує або відтворює звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. звуковий — ЗВУКОВИ́Й (який складається із звуків, утворюється звучанням), ФОНІ́ЧНИЙ. Навіть не розуміючи слів, ми на основі звукової виразності інтонацій можемо досить вірно схопити настрій того, хто говорить (з підручника); Фонічне оформлення вірша. Словник синонімів української мови
  4. звуковий — Звукови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. звуковий — ЗВУКОВИ́Й, а́, е́. 1. Який складається із звуків, утворюється звучанням. Присів [Віталик] до приймача, поринув у звуковий хаос ефіру (Гончар, Тронка, 1963, 46); Урочисто грав духовий оркестр. Словник української мови в 11 томах