звуковий
звукови́й
[звуковий]
м. (на) -вому/-коув'ім, мн. -коув'і
Джерело:
Орфоепічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- звуковий — звукови́й прикметник Орфографічний словник української мови
- звуковий — -а, -е. 1》 Який складається зі звуків, утворюється звучанням. Звукова система муз. — висотна (інтервальна) організація музичних звуків на основі єдиного принципу. 2》 фіз. Прикм. до звук 2). Звукові хвилі. 3》 Який записує або відтворює звуки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- звуковий — ЗВУКОВИ́Й (який складається із звуків, утворюється звучанням), ФОНІ́ЧНИЙ. Навіть не розуміючи слів, ми на основі звукової виразності інтонацій можемо досить вірно схопити настрій того, хто говорить (з підручника); Фонічне оформлення вірша. Словник синонімів української мови
- звуковий — Звукови́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- звуковий — ЗВУКОВИ́Й, а́, е́. 1. Який складається із звуків, утворюється звучанням. Присів [Віталик] до приймача, поринув у звуковий хаос ефіру (Гончар, Тронка, 1963, 46); Урочисто грав духовий оркестр. Словник української мови в 11 томах