1. Великий тлумачний словник сучасної мови

здобичник

здоби́чник

-а, ч., фольк.

Людина, яка чинить розбій, грабіжництво.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. здобичник — здоби́чник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. здобичник — див. розбійник Словник синонімів Вусика
  3. здобичник — РОЗБІ́ЙНИК (той, хто грабує, убиває з метою грабежу), РОЗБИША́КА, РОЗБІЯ́КА розм., ЗАРІЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́З розм., ХАРЦИ́ЗА розм., ХАРЦИЗЯ́КА розм., ХАРЦИ́ЗНИК розм., ЗДОБИ́ЧНИК (ДОБИ́ЧНИК) розм., БАШИБУЗУ́К заст., ШИ́БЕНИК заст., ЗБУЙ діал. Словник синонімів української мови
  4. здобичник — Здоби́чник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. здобичник — ЗДОБИ́ЧНИК, а, ч., фольк. Людина, яка займається розбоєм, грабіжництвом. Ось налягли здобичники, тісною каблучкою здушили чумаків, вимахують ножами та булавами… (Коцюб., І, 1955, 185). Словник української мови в 11 томах
  6. здобичник — Здоби́чник и здоби́шник, -ка м. Разбойникъ, хищникъ. Рудч. Чп. 100. Ой як взяли наші чумаченьки з під байраку виходити, ой як узяли вражі здобишники частом до нас доїздити. н. п. Словник української мови Грінченка