1. Великий тлумачний словник сучасної мови

злазити

зла́зити

I злажу, злазиш і рідко ізлазити, -лажу, -лазиш і злізати і рідко ізлізати, -аю, -аєш, недок., злізти і рідко ізлізти, -зу, -зеш; мин. ч. зліз і рідко ізліз, -ла, -ло; док.

1》 Чіпляючись, тримаючись руками або ногами, спускатися вниз звідкись, із чого-небудь.

|| Вставати, підводитися, сходити і т. ін. звідкись, із чого-небудь.

2》 розм. Приїхавши куди-небудь, виходити на зупинці.

3》 Спускаючись, потрапляти, проникати всередину, в межі чого-небудь, розміщеного внизу.

|| Зсовуючись із свого місця, сповзати вниз.

4》 тільки 3 ос., розм. Відпадати, відвалюватися, залишаючи ушкоджене або оголене місце на чому-небудь.

|| Ставати непомітним, зникати, сходити.

5》 тільки недок., із запереч. част. не. Постійно чи протягом якогось часу перебувати де-небудь, не залишати певного місця.

Злізти з шиї кому, чому — переставати бути на чийомусь утриманні.

6》 Підніматися, повзти і т. ін. нагору; вилазити на що-небудь.

II злажу, злазиш, док., перех., розм.

Обійти, облазити багато місць або велику за розміром площу.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. злазити — злазити, вилазити, вставати, сходити, виходити Сходити – спускатися вниз (по сходах, трапу); полишати своє місце, розташоване десь угорі; припиняти рух, досягнувши кінцевої мети шляху; висаджуватися. Сходити з трибуни. Сходити з корабля (з потяга). «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. злазити — зла́зити 1 дієслово недоконаного виду спускатися; виходити на зупинці; відпадати — про шкіру; дертися нагору рідко зла́зити 2 дієслово доконаного виду облазити багато місць розм. Орфографічний словник української мови
  3. злазити — Злажу, злазиш. Крім значення "спускатися вниз", вживається з протилежним значенням – "вилазити, підніматися на щось". Хтось біг під стіною, злазив на сходи (М.Коцюбинський); Повагом зліз на воза (М.Лазорський). Літературне слововживання
  4. злазити — [злазиетие] -ажу, -зиеш; нак. -аз', -аз'теи Орфоепічний словник української мови
  5. злазити — зла́зити (зліза́ти) / злі́зти з ши́ї чиєї. Переставати бути на чиємусь утриманні. Треба було б йому, скінчивши школу, злазити з батькової шиї (Панас Мирний). зла́зити з свого́ ко́ника. Фразеологічний словник української мови
  6. злазити — ВИСІДА́ТИ (ставати на землю, залишаючи віз, вагон, судно тощо), СХО́ДИТИ, ВИХО́ДИТИ, ЗІХО́ДИТИ, ВИСА́ДЖУВАТИСЯ, ЗЛА́ЗИТИ розм., ВИЛА́ЗИТИ розм., ВИЛІЗА́ТИ розм. (притримуючись руками або протискуючись). — Док. Словник синонімів української мови
  7. злазити — Зла́зити, зла́жу, -зиш; злазь, зла́зьмо, зла́зьте Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. злазити — ЗЛА́ЗИТИ¹, зла́жу, зла́зиш і рідко ІЗЛА́ЗИТИ, ла́жу, ла́зиш і ЗЛІЗА́ТИ і рідко ІЗЛІЗА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗЛІ́ЗТИ і рідко ІЗЛІ́ЗТИ, зу, зеш; мин. ч. зліз і рідко ізлі́з, ла, ло; док. Словник української мови в 11 томах
  9. злазити — Злазити, -жу, -зиш сов. в. злізти, -зу, -зеш, гл. 1) Слазить, слѣзать, слѣзть; сползать, сползти. З чужого коня серед дороги злазь. посл. Із неба злізла чорна ніч. Котл. Ен. ІІІ. 22. 2) Взлѣзать, взлѣзть, всползать, всползти. Був собі дід та баба, та злізли на граба. Чуб. III. 186. Словник української мови Грінченка