знаменник

Значення в інших словниках

1. знаменник — знаме́нник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. знаменник — Церковний інструмент, яким роблять печать на просфорі; дорник; печатка Словник церковно-обрядової термінології
3. знаменник — Ошуканець, спокусник Словник застарілих та маловживаних слів
4. знаменник — зво́дити / звести́ до спі́льного (до одного́) знаме́нника що. Прирівнювати кого-, що-небудь одне до одного; уподібнювати. Треба було “вживатися” в життя підприємства, звикати, “притиратися” і зводити до одного знаменника колишні уявлення з дійсністю (В. Фразеологічний словник української мови
5. знаменник — Знаме́нник, -ка; -ники, -ків (мат.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. знаменник — ЗНАМЕ́ННИК, а, ч., мат. Число дробу, яке показує, на скільки частин поділена одиниця. Щоб додати дроби з однаковими знаменниками, треба додати один до одного їх чисельники і під сумою підписати той самий знаменник (Алг. Словник української мови в 11 томах