знаменник
ЗНАМЕ́ННИК, а, ч., мат. Число дробу, яке показує, на скільки частин поділена одиниця.
Щоб додати дроби з однаковими знаменниками, треба додати один до одного їх чисельники і під сумою підписати той самий знаменник (Алг., І, 1956, 75);
На письмі тактові розміри позначають цифрами у формі дробів, де верхня цифра, тобто чисельник, означає кількість ритмічних вартостей даного розміру, а нижня цифра, тобто знаменник,— їхню якість (Осн.. диригув., 1960, 8).
◊ Зво́дити (звести́) до одно́го (спі́льного) знаме́нника — прирівнювати кого-, що-небудь одне до одного, робити подібним в якомусь відношенні.
Се [жінки-бюрократки] — людські істоти, ..дуже зредуковані, упрощені, зведені, так сказати, до спільного знаменника (Фр., II, 1950, 331).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- знаменник — знаме́нник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- знаменник — Церковний інструмент, яким роблять печать на просфорі; дорник; печатка Словник церковно-обрядової термінології
- знаменник — -а, ч., мат. Число дробу, яке показує, на скільки частин поділене ціле. Великий тлумачний словник сучасної мови
- знаменник — Ошуканець, спокусник Словник застарілих та маловживаних слів
- знаменник — зво́дити / звести́ до спі́льного (до одного́) знаме́нника що. Прирівнювати кого-, що-небудь одне до одного; уподібнювати. Треба було “вживатися” в життя підприємства, звикати, “притиратися” і зводити до одного знаменника колишні уявлення з дійсністю (В. Фразеологічний словник української мови
- знаменник — Знаме́нник, -ка; -ники, -ків (мат.) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)