1. Великий тлумачний словник сучасної мови

зонд

-а, ч.

1》 Медичний інструмент у вигляді металевої палички або гумової трубки, що вводиться у порожнини і канали тіла з діагностичною, лікувальною метою чи як розширювач.

2》 Повітряна куля з самозаписувальними приладами, яку запускають для спостереження за метеорологічними явищами.

3》 Металевий бурав для дослідження глибоких шарів ґрунту; щуп.

4》 Металевий електрод для визначення електричного потенціалу в чому-небудь.

Акустичний зонд — пристрій для вимірювання звукового тиску.

Сітковий зонд — прилад для дистанційного контролю з судна за роботою трала, наведення його на косяки риби.

5》 Засіб вимірювання або контролю, спеціально пристосований для проведення вимірювань або зчитування інформації в заданій точці.

Цифровий зонд — портативний прилад, що його використовують для зчитування штрихових кодів.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зонд — зонд іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. зонд — [зонд] -нда, м. (на) -н'д'і, мн. -ндие, -н'д'іў Орфоепічний словник української мови
  3. зонд — Зонд — sonde, probe — *Sonde — інструменти різної форми для вивчення каналів та порожнин, або введення об’єктів у необхідну зону (напр., робочу камеру тощо). У гірн. справі широко використовують З. каротажний. Гірничий енциклопедичний словник
  4. зонд — Пробник, штир Словник чужослів Павло Штепа
  5. зонд — (від франц. sonde – бур, щуп) 1. Медичний прилад для дослідження порожнистих органів, свищів та ран. 2. Свердло для вивчення глибоких шарів грунту. 3. З. акустичний – пристрій для вимірювання звукового тиску. 4. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. зонд — ЗОНД (прилад, інструмент, за допомогою якого виявляють, зондують що-небудь), ЩУП. Лікар вже обмацував рану, щось колупав у ній блискучим стальним зондом і мурмотів до себе (З. Тулуб); Довго никає (Хома) по подвір'ю зі щупом в руках, заглядає в усі закутки, пробує землю (О. Гончар). Словник синонімів української мови
  7. зонд — Зонд, -да; зо́нди, -дів (ч. р.) або зо́нда, -ди; зо́нди, зонд (ж. p.; нім. die Sonde, фp. la sonde) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. зонд — ЗОНД, а, ч. 1. Медичний інструмент у вигляді металевої палички або гумової трубки, що вводиться у порожнини і канали тіла з діагностичною, лікувальною метою чи як розширювач. Словник української мови в 11 томах