1. Великий тлумачний словник сучасної мови

зумовлювати

зумо́влювати

-юю, -юєш, недок., зумовити, -влю, -виш; мн. зумовлять; док., перех.

1》 Бути причиною чого-небудь, викликати щось; спричиняти.

2》 Будучи умовою існування або формування чого-небудь, визначати його якість, характер, специфіку.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зумовлювати — зумовлювати – обумовлювати Вельми поширена похибка: мовці плутають ці слова, вживаючи одне замість одного. “Розвиток науки і техніки обумовив піднесення вітчизняної економіки”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. зумовлювати — зумо́влювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. зумовлювати — ЗУМОВЛЮВАТИ – ОБУМОВЛЮВАТИ Зумовлювати, -юю, -юєш. Бути причиною чогось, створювати умови для виникнення чогось, викликати щось, спричиняти; будучи умовою існування або формування чогось, визначати його якість, характер, специфіку. Літературне слововживання
  4. зумовлювати — Спричиняти, викликати; (бути умовою) сов. обумовлювати. Словник синонімів Караванського
  5. зумовлювати — ЗУМО́ВЛЮВАТИ (бути умовою чого-небудь), ОБУМО́ВЛЮВАТИ, ВИЗНАЧА́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідко. — Док.: зумо́вити, обумо́вити, ви́значити. Долю книги зумовлюють в однаковій мірі і якості книги, і якості читача — його вдача, інтереси й смаки (Ю. Словник синонімів української мови
  6. зумовлювати — ЗУМО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗУМО́ВИТИ, влю, виш; мн. зумо́влять; док., перех. 1. Бути причиною чого-небудь, викликати щось; спричиняти. Словник української мови в 11 томах