зумовлювати
ЗУМОВЛЮВАТИ – ОБУМОВЛЮВАТИ
Зумовлювати, -юю, -юєш. Бути причиною чогось, створювати умови для виникнення чогось, викликати щось, спричиняти; будучи умовою існування або формування чогось, визначати його якість, характер, специфіку. Долю книги зумовлюють в однаковій мірі і якості книги, і якості читача – його вдача, інтереси й смаки (Ю.Смолич).
Обумовлювати. 1. Обмежувати якоюсь умовою, застереженням; ставити в залежність від певних умов: обумовлювати чимсь свою участь у роботі, обумовлювати угоду певним терміном. 2. Те саме, що зумовлювати.
Джерело:
Словник-довідник з українського літературного слововживання
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зумовлювати — зумовлювати – обумовлювати Вельми поширена похибка: мовці плутають ці слова, вживаючи одне замість одного. “Розвиток науки і техніки обумовив піднесення вітчизняної економіки”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- зумовлювати — зумо́влювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- зумовлювати — Спричиняти, викликати; (бути умовою) сов. обумовлювати. Словник синонімів Караванського
- зумовлювати — -юю, -юєш, недок., зумовити, -влю, -виш; мн. зумовлять; док., перех. 1》 Бути причиною чого-небудь, викликати щось; спричиняти. 2》 Будучи умовою існування або формування чого-небудь, визначати його якість, характер, специфіку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зумовлювати — ЗУМО́ВЛЮВАТИ (бути умовою чого-небудь), ОБУМО́ВЛЮВАТИ, ВИЗНАЧА́ТИ, ВИЗНА́ЧУВАТИ рідко. — Док.: зумо́вити, обумо́вити, ви́значити. Долю книги зумовлюють в однаковій мірі і якості книги, і якості читача — його вдача, інтереси й смаки (Ю. Словник синонімів української мови
- зумовлювати — ЗУМО́ВЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ЗУМО́ВИТИ, влю, виш; мн. зумо́влять; док., перех. 1. Бути причиною чого-небудь, викликати щось; спричиняти. Словник української мови в 11 томах