1. Великий тлумачний словник сучасної мови

зяючий

зя́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до зяяти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зяючий — зя́ючий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. зяючий — ЗЯ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до зя́яти. Зяючі отвори вікон з багристими зблисками на уцілілих де-не-де шибках мовчазно і загадково дивилися на озброєних незнайомих людей, що заповнили подвір’я (Гончар, III, 1959, 136); У зяючій рані... Словник української мови в 11 томах