1. Великий тлумачний словник сучасної мови

зігнати

зігна́ти

див. зганяти.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зігнати — зігна́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зігнати — [з'ігнатие] ж:еину, ж:еинеш, ж:еинеимо, ж:еинеите; мин. -аў, -ала; нак. ж:еини, ж:еин'іт' Орфоепічний словник української мови
  3. зігнати — зігна́ти : ◊ зігна́ти му́ху з носа → муха Лексикон львівський: поважно і на жарт
  4. зігнати — зво́дити (зганя́ти) / звести́ (зігна́ти) зі сві́ту кого. Доводити кого-небудь до загибелі, до смерті. (Ярина:) Мамо! Тату! За віщо ж ви мене зганяєте зі світу? (І. Карпенко-Карий); — Хіба ж таке забудем? — голос Демида затремтів. Фразеологічний словник української мови
  5. зігнати — ЗБИРА́ТИ (когось, щось в одному місці), СКУ́ПЧУВАТИ, КУ́ПЧИТИ розм., СКУ́ПЛЮВАТИ розм., ЗГРОМА́ДЖУВАТИ розм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ, КОНЦЕНТРУВА́ТИ, СТЯГА́ТИ, СТЯ́ГУВАТИ рідше, ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ (у великій кількості); ЗГАНЯ́ТИ, ЗГО́НИТИ, НАГАНЯ́ТИ... Словник синонімів української мови
  6. зігнати — Зігна́ти, зжену́, зжене́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. зігнати — ЗІГНА́ТИ див. зганя́ти. Словник української мови в 11 томах
  8. зігнати — Зігна́ти см. зганяти. Словник української мови Грінченка