зігнати

Значення в інших словниках

1. зігнати — зігна́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
2. зігнати — [з'ігнатие] ж:еину, ж:еинеш, ж:еинеимо, ж:еинеите; мин. -аў, -ала; нак. ж:еини, ж:еин'іт' Орфоепічний словник української мови
3. зігнати — див. зганяти. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. зігнати — зігна́ти : ◊ зігна́ти му́ху з носа → муха Лексикон львівський: поважно і на жарт
5. зігнати — зво́дити (зганя́ти) / звести́ (зігна́ти) зі сві́ту кого. Доводити кого-небудь до загибелі, до смерті. (Ярина:) Мамо! Тату! За віщо ж ви мене зганяєте зі світу? (І. Карпенко-Карий); — Хіба ж таке забудем? — голос Демида затремтів. Фразеологічний словник української мови
6. зігнати — ЗБИРА́ТИ (когось, щось в одному місці), СКУ́ПЧУВАТИ, КУ́ПЧИТИ розм., СКУ́ПЛЮВАТИ розм., ЗГРОМА́ДЖУВАТИ розм.; ЗОСЕРЕ́ДЖУВАТИ, КОНЦЕНТРУВА́ТИ, СТЯГА́ТИ, СТЯ́ГУВАТИ рідше, ПІДТЯГА́ТИ, ПІДТЯ́ГУВАТИ (у великій кількості); ЗГАНЯ́ТИ, ЗГО́НИТИ, НАГАНЯ́ТИ... Словник синонімів української мови
7. зігнати — Зігна́ти, зжену́, зжене́ш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. зігнати — Зігна́ти см. зганяти. Словник української мови Грінченка