з'єднувати

з'є́днувати

-ую, -уєш, недок., з'єднати, -аю, -аєш, док., перех.

1》 Збирати в один колектив, гурт і т. ін.; об'єднувати, згуртовувати.

|| Збирати разом, докупи, складаючи, зливаючи, створювати одне ціле.

|| перен. Зв'язувати кого-небудь із кимось певними відносинами, почуттями і т. ін.; зближувати.

2》 Скріплювати, зв'язувати одне з одним (деталі, кінці і т. ін.).

|| Прикладати одне до одного, стискуючи (пальці, руки).

3》 Сполучати що-небудь із чимось.

|| Установлювати сполучення з ким-, чим-небудь за допомогою шляхів або інших засобів зв'язку.

4》 Змішувати що-небудь з чимось, приєднувати що-небудь до чогось.

|| Поєднувати, суміщати одне з одним.

5》 тільки док., діал., за кого. Віддати заміж.

6》 тільки док., діал., що. Придбати, здобути що-небудь, домогтися чогось.

|| кого. Привернути до себе, перетягти на свій бік кого-небудь.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. з'єднувати — з'є́днувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. з'єднувати — Об'єднувати, згуртовувати, збирати докупи, єднати, сплітати в один вузол; (долю) зв'язувати; (деталі) приєднувати; (шляхами) |с|получати; (приємне з корисним) поєднувати, суміщати. Словник синонімів Караванського
  3. з'єднувати — ЄДНА́ТИ (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким-небудь), ЗБЛИЖА́ТИ (ЗБЛИ́ЖУВАТИ), ОБ'Є́ДНУВАТИ, З'Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ПОВ'Я́ЗУВАТИ, ЗВ'Я́ЗУВАТИ, ЗРІ́ДНЮВАТИ, РІДНИ́ТИ, СПОЛУЧА́ТИ, ЛУЧИ́ТИ діал.; ЗГУРТО́ВУВАТИ підсил. (перев. Словник синонімів української мови