з'єднувати
з'є́днувати
-ую, -уєш, недок., з'єднати, -аю, -аєш, док., перех.
1》 Збирати в один колектив, гурт і т. ін.; об'єднувати, згуртовувати.
|| Збирати разом, докупи, складаючи, зливаючи, створювати одне ціле.
|| перен. Зв'язувати кого-небудь із кимось певними відносинами, почуттями і т. ін.; зближувати.
2》 Скріплювати, зв'язувати одне з одним (деталі, кінці і т. ін.).
|| Прикладати одне до одного, стискуючи (пальці, руки).
3》 Сполучати що-небудь із чимось.
|| Установлювати сполучення з ким-, чим-небудь за допомогою шляхів або інших засобів зв'язку.
4》 Змішувати що-небудь з чимось, приєднувати що-небудь до чогось.
|| Поєднувати, суміщати одне з одним.
5》 тільки док., діал., за кого. Віддати заміж.
6》 тільки док., діал., що. Придбати, здобути що-небудь, домогтися чогось.
|| кого. Привернути до себе, перетягти на свій бік кого-небудь.
Значення в інших словниках
- з'єднувати — з'є́днувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- з'єднувати — Об'єднувати, згуртовувати, збирати докупи, єднати, сплітати в один вузол; (долю) зв'язувати; (деталі) приєднувати; (шляхами) |с|получати; (приємне з корисним) поєднувати, суміщати. Словник синонімів Караванського
- з'єднувати — ЄДНА́ТИ (бути, ставати основою, причиною для близьких стосунків між ким-небудь), ЗБЛИЖА́ТИ (ЗБЛИ́ЖУВАТИ), ОБ'Є́ДНУВАТИ, З'Є́ДНУВАТИ, ПОЄ́ДНУВАТИ, ПОВ'Я́ЗУВАТИ, ЗВ'Я́ЗУВАТИ, ЗРІ́ДНЮВАТИ, РІДНИ́ТИ, СПОЛУЧА́ТИ, ЛУЧИ́ТИ діал.; ЗГУРТО́ВУВАТИ підсил. (перев. Словник синонімів української мови