кадильник
кади́льник
-а, ч.
1》 Той, хто кадить кадилом
2》 перен., ірон. Той, хто надмірно вихваляє кого-, що-небудь.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кадильник — кади́льник іменник чоловічого роду, істота ірон. Орфографічний словник української мови
- кадильник — див. каганець; підлабузник Словник синонімів Вусика
- кадильник — КАДИ́ЛЬНИК, а, ч. 1. Той, хто кадить кадилом. Шевченко.. ненавидів церкву з її облудою, лицемірством і юродивими кадильниками (Слово про Кобзаря, 1961, 162). 2. перен., ірон. Той, хто надмірно вихваляє кого-, що-небудь. Старанні кадильники.. Словник української мови в 11 томах