кадильник
КАДИ́ЛЬНИК, а, ч.
1. Той, хто кадить кадилом.
Шевченко.. ненавидів церкву з її облудою, лицемірством і юродивими кадильниками (Слово про Кобзаря, 1961, 162).
2. перен., ірон. Той, хто надмірно вихваляє кого-, що-небудь.
Старанні кадильники.. підігрівали егоїстичні замашки ланкової (Вітч., 2, 1961, 194).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кадильник — кади́льник іменник чоловічого роду, істота ірон. Орфографічний словник української мови
- кадильник — див. каганець; підлабузник Словник синонімів Вусика
- кадильник — -а, ч. 1》 Той, хто кадить кадилом 2》 перен., ірон. Той, хто надмірно вихваляє кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови