капітуляція
капітуля́ція
-ї, ж.
1》 Припинення збройного опору і здача переможцеві на певних умовах, запропонованих ним.
2》 перен. Відмова від боротьби, визнання свого безсилля перед ким-, чим-небудь.
3》 Нерівноправний договір, що фіксує привілейований режим для іноземців порівняно з громадянами держави перебування.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- капітуляція — «присуд» [II, 239] (дослівно «надтермінове зобов'язання вислуженого вояка чи підстаршини до дальшого строку військової служби» з нім.-австр. Kapitulation «те саме») [ОГ] — понадстрокова служба у війську [VII] — тут: понадстрокова служба у війську [VI] Словник з творів Івана Франка
- капітуляція — капітуля́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- капітуляція — капітуля́ція (лат. capitulatio) припинення опору збройних сил або частини їх на умовах, запропонованих переможцем чи погоджених внаслідок переговорів. Словник іншомовних слів Мельничука
- капітуляція — Домовленість про складення зброї частиною чи усім військом, буває безумовною та на певних умовах. Універсальний словник-енциклопедія
- капітуляція — Капітуля́ція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- капітуляція — КАПІТУЛЯ́ЦІЯ, ї, ж. 1. Припинення збройного опору й здача переможцеві на певних умовах, запропонованих ним. 8 травня 1945 р. в Берліні, в будинку колишнього військово-інженерного училища... Словник української мови в 11 томах