1. Великий тлумачний словник сучасної мови

карикатура

карикату́ра

-и, ж.

1》 Малюнок, що зображує кого-, що-небудь у навмисне спотвореному, смішному вигляді.

|| Про сатиричне або гумористичне зображення явищ дійсності засобами інших видів мистецтва, а також про твори такого характеру.

2》 перен. Невдале наслідування, смішне, спотворене відображення кого-, чого-небудь; потвора, опудало.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карикатура — карикату́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. карикатура — (комічна подібність) пародія, (з перебільшеним контрастом) гротеск; (хто) П. потвора, опудало. Словник синонімів Караванського
  3. карикатура — карикату́ра (італ. caricatura, від caricare – перевантажувати, перебільшувати) 1. Сатиричний або гумористичний малюнок загостреного критично-викривального характеру. 2. Переносно – смішне наслідування, перекручування оригіналу. Словник іншомовних слів Мельничука
  4. карикатура — КАРИКАТУ́РА (малюнок, що зображує когось, щось у навмисне спотвореному, смішному вигляді), ШАРЖ. Молоденький тракторист Левко з буйним чубом дивився на карикатуру Ніни в бойовому листку (Є. Кравченко); То була маленька папочка з малюнками — дружніми шаржами (Д. Ткач). Словник синонімів української мови
  5. карикатура — Карикату́ра, -ри; -ту́ри, -ту́р Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. карикатура — КАРИКАТУ́РА, и, ж. 1. Малюнок, що зображує кого-, що-небудь у навмисне спотвореному, смішному вигляді. На другий день в колгоспній стінгазеті красувалася карикатура: лежить на рядні під грушею Павло Подушка... Словник української мови в 11 томах