картяр

картя́р

-а, ч.

Завзятий, азартний гравець у карти (у 2 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. картяр — картя́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. картяр — Картограй, гравець у карти, р. картівник. Словник синонімів Караванського
  3. картяр — КАРТЯ́Р, а́, ч. Завзятий, азартний гравець у карти (у 2 знач.). Я мушу зауважить, що красунь Павлусь гультяй, ледащо та картяр (І. Нечуй-Левицький); Вже зі злості говорив дехто, що він картяр (О. Словник української мови у 20 томах
  4. картяр — ГРАВЕ́ЦЬ (учасник гри; той, хто захоплюється якоюсь грою, знавець якої-небудь гри), ГРАЧ, ГРЕЦЬ розм.; КАРТЯ́Р (учасник гри в карти). — Та хай їм провалитися, цим картам! Який я гравець (З. Тулуб); Ляпали карти грачів (М. Словник синонімів української мови
  5. картяр — Картя́р, -ра́, -ре́ві, -ре́м, -тя́ре! -тярі́, -рі́в, -ра́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. картяр — КАРТЯ́Р, а́, ч. Завзятий, азартний гравець у карти (у 2 знач.). Я мушу зауважить, що красунь Павлусь гультяй, ледащо та картяр (Н.-Лев., IV, 1956, 247); Вже зі злості говорив дехто, що він картяр (Мак., Вибр. Словник української мови в 11 томах