1. Словник української мови в 11 томах

картяр

КАРТЯ́Р, а́, ч. Завзятий, азартний гравець у карти (у 2 знач.).

Я мушу зауважить, що красунь Павлусь гультяй, ледащо та картяр (Н.-Лев., IV, 1956, 247);

Вже зі злості говорив дехто, що він картяр (Мак., Вибр., 1954, 240);

Сергій Павлович перетворився на того азартного картяра, що, випадково зірвавши велику ставку, йде тепер тільки ва-банк (Шовк., Інженери, 1956, 165);

*У порівн. Від тих думок він загорівся ще дужче, як розгарячілий картяр, що ставить усе на кін (Цюпа, Назустріч.., 1958, 66).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. картяр — картя́р іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. картяр — Картограй, гравець у карти, р. картівник. Словник синонімів Караванського
  3. картяр — -а, ч. Завзятий, азартний гравець у карти (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. картяр — КАРТЯ́Р, а́, ч. Завзятий, азартний гравець у карти (у 2 знач.). Я мушу зауважить, що красунь Павлусь гультяй, ледащо та картяр (І. Нечуй-Левицький); Вже зі злості говорив дехто, що він картяр (О. Словник української мови у 20 томах
  5. картяр — ГРАВЕ́ЦЬ (учасник гри; той, хто захоплюється якоюсь грою, знавець якої-небудь гри), ГРАЧ, ГРЕЦЬ розм.; КАРТЯ́Р (учасник гри в карти). — Та хай їм провалитися, цим картам! Який я гравець (З. Тулуб); Ляпали карти грачів (М. Словник синонімів української мови
  6. картяр — Картя́р, -ра́, -ре́ві, -ре́м, -тя́ре! -тярі́, -рі́в, -ра́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)