карієс

ка́рієс

каріоз, -у, ч., мед.

Патологічний процес руйнування кісткової тканини на обмеженій ділянці.

Карієс зуба — руйнування тканини кістки зуба внаслідок запально-дистрофічних процесів, що відбуваються в них; костоїда.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. карієс — ка́рієс іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. карієс — ка́рієс (від лат. caries – гниття) руйнування тканини кістки в людини й хребетних тварин; виникає внаслідок запально-дистрофічних процесів (напр., при остеомієліті, туберкульозі, сифілісі тощо). Поширеним є К. зубів, при якому руйнуються тверді тканини зуба. Інша назва – костоїда. Словник іншомовних слів Мельничука
  3. карієс — Захворювання, що відзначається руйнуванням емалі і дентину зубів; в утворенні к. значну роль відіграє авітаміноз. Універсальний словник-енциклопедія
  4. карієс — КА́РІЄС, КОСТОГРИ́З (КОСТОГРИ́ЗА), КОСТОЇДА (народні назви). Словник синонімів української мови
  5. карієс — КА́РІЄС, КАРІО́З, у, ч., мед. Руйнування тканини кістки, зуба внаслідок запально-дистрофічних процесів, що відбуваються в них; костоїда. Словник української мови в 11 томах