кватира

квати́ра

-и, ж.

1》 розм. Те саме, що квартира 1), 2); помешкання, хата.

2》 заст. Фаза (місяця). Перша кватира місяця.

3》 заст. Шибка у вікні.

4》 діал. Кватирка (у 2 знач.).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

кватира — квати́ра іменник жіночого роду помешкання, хата; фаза Місяця — рідко; шибка у вікні — рідко; кватирка — діал. розм. Орфографічний словник української мови
кватира — КВАТИ́РА, и, ж. 1. розм. Те саме, що кварти́ра 1, 2; помешкання. Йому здавалося, що він спав в своїй кватирі (І. Нечуй-Левицький); Отак розмовляючи, приятелі зайшли на кватиру, де жив Хома (І. Словник української мови у 20 томах
кватира — КВАРТИ́РА (частина житлового будинку з окремим ходом), ПОМЕ́ШКАННЯ, КВАТИ́РА розм., ХА́ТА розм. — Квартира директора, — доповів Шухновський. Мені навіть і на думку не спадало, що маю жити в такому просторому помешканні (Ю. Словник синонімів української мови
кватира — Кварти́ра і квати́ра, -ри; -ти́ри, -ти́р; в літер. мові слід уживати кварти́ра Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
кватира — КВАТИ́РА, и, ж. 1. розм. Те саме, що кварти́ра 1, 2; помешкання, хата. Йому здавалося, що він спав в своїй кватирі (Н.-Лев., IV, 1956, 173); Отак розмовляючи, приятелі зайшли на кватиру, де жив Хома (Фр., IV, 1950, 310); [Відьма:] У Бендери Прийшли ми. Словник української мови в 11 томах
кватира — Квати́ра, -ри ж. 1) Квартира. До Хотії прибував, у старшого копитана на кватирі став. Макс. (1849). 72. Тутечки недалечко... й на кватирі стали. Стор. 2) Оконное стекло. Подивися, моя доню, в вишнюю кватиру: спускаються козаченьки з гори на долину. Лукаш. Словник української мови Грінченка