1. Словник української мови у 20 томах

кватира

КВАТИ́РА, и, ж.

1. розм. Те саме, що кварти́ра 1, 2; помешкання.

Йому здавалося, що він спав в своїй кватирі (І. Нечуй-Левицький);

Отак розмовляючи, приятелі зайшли на кватиру, де жив Хома (І. Франко);

Повернувшись до міста, Шаптала не пішов на свою звичайну кватиру до бабусі Одарки (В. Підмогильний);

Він хитренько всміхнувся і пояснив: – Цей витівник теперички не в кватирі живе, а в млині (В. Шкляр);

[Відьма:] У Бендери Прийшли ми. Стояли З москалями на кватирах (Т. Шевченко).

2. заст. Фаза (місяця).

На Бойківщині практикувалося передбачення погоди на всі пори року за чотирма фазами місяця грудня (“кватирами”): перша – на весну, друга – на літо, третя – на осінь, а четверта – на зиму (з наук. літ.);

Перша кватира місяця.

3. заст. Шибка.

Подивися, моя доню, в вишнюю [горішню] кватиру: спускаються козаченьки з гори на долину (Сл. Б. Грінченка).

4. діал. Кватирка (у 1 знач.).

Ой одсунув козак Нечаєнко кватиру од ринку (Сл. Б. Грінченка).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кватира — квати́ра іменник жіночого роду помешкання, хата; фаза Місяця — рідко; шибка у вікні — рідко; кватирка — діал. розм. Орфографічний словник української мови
  2. кватира — -и, ж. 1》 розм. Те саме, що квартира 1), 2); помешкання, хата. 2》 заст. Фаза (місяця). Перша кватира місяця. 3》 заст. Шибка у вікні. 4》 діал. Кватирка (у 2 знач.). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. кватира — КВАРТИ́РА (частина житлового будинку з окремим ходом), ПОМЕ́ШКАННЯ, КВАТИ́РА розм., ХА́ТА розм. — Квартира директора, — доповів Шухновський. Мені навіть і на думку не спадало, що маю жити в такому просторому помешканні (Ю. Словник синонімів української мови
  4. кватира — Кварти́ра і квати́ра, -ри; -ти́ри, -ти́р; в літер. мові слід уживати кварти́ра Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. кватира — КВАТИ́РА, и, ж. 1. розм. Те саме, що кварти́ра 1, 2; помешкання, хата. Йому здавалося, що він спав в своїй кватирі (Н.-Лев., IV, 1956, 173); Отак розмовляючи, приятелі зайшли на кватиру, де жив Хома (Фр., IV, 1950, 310); [Відьма:] У Бендери Прийшли ми. Словник української мови в 11 томах
  6. кватира — Квати́ра, -ри ж. 1) Квартира. До Хотії прибував, у старшого копитана на кватирі став. Макс. (1849). 72. Тутечки недалечко... й на кватирі стали. Стор. 2) Оконное стекло. Подивися, моя доню, в вишнюю кватиру: спускаються козаченьки з гори на долину. Лукаш. Словник української мови Грінченка