1. Великий тлумачний словник сучасної мови

керуючий

керу́ючий

I -а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до керувати. Керуючий справами.

II -ого, ч.

Той, хто керує якоюсь установою, організацією, відділом тощо.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. керуючий — керу́ючий 1 прикметник той, що здійснює керування керу́ючий 2 іменник чоловічого роду, істота керівник Орфографічний словник української мови
  2. керуючий — див. керівник Словник синонімів Вусика
  3. керуючий — КЕРУ́ЮЧИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до керува́ти. До батька вона вже звикла, що цей без кiнця дирекцiю критикує та керуючого вiддiлком батожить на всi заставки (О. Словник української мови у 20 томах
  4. керуючий — КЕРУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до керува́ти; // У знач. прикм. Зараз у нашій країні розроблено кілька типів керуючих машин (Наука.., 9, 1961, 23). Словник української мови в 11 томах
  5. керуючий — рос. управляющий керівна посадова особа, яка здійснює повсякденне керівництво фірмою, компанією, її дочірніми структурами (відділеннями, філіями), окремими дільницями, трудовими колективами і несе відповідальність за результати своєї діяльності. Eкономічна енциклопедія