керуючий

КЕРУ́ЮЧИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до керува́ти.

До батька вона вже звикла, що цей без кiнця дирекцiю критикує та керуючого вiддiлком батожить на всi заставки (О. Гончар);

Керуючий трестом почав дорікати за те, що річний звіт лісгосп надіслав на трухлявій палиці з ліщини (Є. Дудар);

Проблеми з'явилися, коли дійшло до вибору особи керуючого банком (В. Кожелянко);

// у знач. ім. керу́ючий, чого, ч. Той, хто керує яким-небудь закладом, організацією, відділом і т. ін.

Уся чиновна братія і підканцеляристи розбіглись, тільки-но годинник у приймальні керуючого пробив п'яту (Б. Левін);

– А ти знаєш, мені здається, можна, – .. сказав керуючий і натиснув під столом на кнопку (Микита Чернявський);

Чому це я не можу вигнати свого керуючого! (М. Циба);

Він уже вчора приїздив, щоб я поїхала з керуючим і глянула на квартиру, яку мені пропонують (П. Загребельний).

2. у знач. прикм. Який керує.

– Я, світлий пане, люблю й важу обряд і мову батьків, але признаю керуючу руку (Н. Королева);

На прощання професор подарував Трофиновському свою книгу про мозок як керуючу систему (І. Росоховатський);

Він підняв руку-маніпулятор, увімкнув систему зв'язку і попросив керуючого робота дати ізолятор, палату номер дев'ять (О. Бердник);

– Я, колеґо, не збираюся на схилі літ ставати посміховиськом для адміністраторів керуючої планети (В. Єшкілєв).