керівниця

Значення в інших словниках

1. керівниця — керівни́ця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. керівниця — КЕРІВНИ́ЦЯ, і, ж. 1. Жін. до керівни́к. Петро, як ми вже знаємо, .. агрономом стане, а Гафійка вихователькою, а то й керівницею дитячого будинку (Д. Бузько); Збіса гарною була ця керівниця аматорського драмгуртка і хористка (В. Словник української мови у 20 томах
3. керівниця — керівни́ця кермо (ст): Ровер скрипів немилосердно, шприхи пищать, керівниця не слухає рук їздця. А педалі обертаються так нереґулярно, що треба щораз натискати згори з повною силою, а тоді щось заспіває тоненько в трансмісії, і ноги крутяться хвилину на вільному бігу (Лисяк) Лексикон львівський: поважно і на жарт
4. керівниця — Керівни́ця, -ці, -цею; -ни́ці, -ни́ць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. керівниця — КЕРІВНИ́ЦЯ, і, ж. Жін. до керівни́к. ∆ Кла́сна керівни́ця— учителька-вихователька класу в середній школі. Їхня нова класна керівниця зайшла з практикантами-студентами (Ів., Таємниця, 1959, 92). Словник української мови в 11 томах